На веслля до нас».
я вас прошу прийти на малий час —
«Просили вас батько, просили мати,
Наступним етапом весльного обряду були запросини, як передбачали збр дружини (весльного позда) та запрошення гостей. ·х проводили у недлю зранку. У супровод бояр та дружок матер молодого й молодо виряджали свох дтей на запросини. Молода у нацональному вбранн, прикрашена квтками та стрчками, обходила з дружкою хати й дарувала господарям шишки, промовляючи:
Кожен з весльних хлбв мав сво призначення: з паляницею йшли свататися, з шишками та калачем запрошували на веслля, голубки та гуски дарували коровайницям. Коровай був окрасою весльного столу як символ достатку й щастя, а наприкнц веслля його розподляли мж усма присутнми.
Один з найпоширенших весльних обрядв, який символзував освячення громадою новостворено родини, вважалося бгання (випкання) короваю. Укранц пекли багато видв весльного хлба: коровай, гльце, шишки, калачики, кожен з яких виконував специфчну обрядову функцю. Головним весльним хлбом був коровай, який виготовлявся з дотриманням певного сценарю. Бгали його у п’ятницю або суботу в дом молодо (у схдних районах), у родичв (Подлля та Волинь) або ж в обох молодих. Нердко у цьому ритуал брали участь родич з обох бокв, символзуючи порднення смей. Бгали коровай спецально запрошен замжн жнки, як приносили з собою борошно, яйця та сало. Весь процес бгання короваю обставлявся ритуальними та магчними дями. Вважалося доброю ознакою, коли коровайниць була непарна кльксть (найкраще см). При цьому коровайниц повинн були перебувати у першому шлюб жити в злагод.
У цей час вдбувалося частування дружок — «запивання» двування. Потм старша дружка (весльна мати) чпляла молодому внок до шапки чи капелюха, садовила бля наречено на кожух накривала х рушником або посипала житом. Псля цього молодих називали «князем»та «княгинею», вони збирали дружину (весльний позд) та йшли запрошувати рдню сусдв на веслля. Весльний позд становили головн дйов особи весльно обрядовост — з боку молодого з боку молодо. На перших етапах веслля ц групи перебували у протиборств, на заключних спорднювалися. Центральними постатями весльного позда, навколо яких розгорталися вс обрядов д, були наречен. Групу нареченого представляли боярин, хорунжий, старший сват, дружба, свтилки, групу наречено — старша дружка, брати. Вс вони разом складали почет молодих, виконуючи ритуальн функц переважно на перших етапах веслля: пд час плетення внкв, завивання гльця, запросин.
Двич-вечр (двичник) влаштовували напередодн веслля як символ прощання з вльним життям. Так молоджн вечори робили окремо в оселях молодо та молодого. Це був обрядовий акт вдокремлення наречених вд нежонато молод. Цей обряд у дом наречено вдзначався особливою лричнстю. Двчата-подруги вили «гльце»: оздоблювали квтами, стрчками та букетиками колоскв виготовлен пд час барвнкових свят вишневе деревце або глку сосни. «Гльце» символзувало незаймансть, красу та молодсть. Разом з завиттям гльця виготовляли маленьку квтку або внки для молодого молодо як символ наречених. Одягання внкв супроводжувалося ритуалами. На долвц розстеляли бле полотно, на яке ставили хлбну джу, зверху клали подушку. Наречена сдала на не (на Прикарпатт — на застелене кожухом стльце). При цьому дружки спвали: «Ой, дайте нам стльце, до стльця — гребнце, до гребнця кожуха, щоб сла молодуха». Наречена сдала на стлець брат розплтав й косу, а двчата прикрашали голову весльним внком.
Барвнков обряди розпочинали власне веслля. Вони символзували освячення шлюбу громадою включали цлу низку обрядових дй: збирання барвнку, материнське благословння на плетення внкв, х виготовлення та одягання.
Умовини передували заручинам (рушникам) ‑ обрядове закрплення згоди на шлюб. Водночас заручини ‑ це перший передвесльний обряд, що набував законно чинност. На заручини до молодо приходили разом з молодим його батьки та родич. Вс сдали до столу, а молодих виводили на посад. Старший староста накривав рушником хлб, клав на нього руку двчини, зверху — руку хлопця перев’язував х рушником. Псля цього ритуалу молода перев’язувала староств рушниками, а всх присутнх обдаровувала хустками, полотном або сорочками. Спроба вдмовитися вважалася за безчестя, за вдмову вдшкодовували матеральн витрати та ще й платили за образу. На ознаку того, що двчина й хлопець засватан, вони отримували певн атрибути: наречений — барвнкову квтку, наречена — червону стрчку у косах або квтку (у Карпатах –едельвейс), яку дставав наречений високо в горах). В захдних районах бльш поширеними були внки, х плели у так зван барвнков дн. На Гуцульщин внок змащували медом вкривали позолотою. Двчина не знмала його аж до шлюбу, навть спала у ньому. ¶снувало повр’я: якщо внок пропаде — не буде щастя у подружньому житт.
Псля обряду сватання вдбувалися умовини (оглядини) ‑ знайомство з господарством молодого, яке здйснювалося невдовз псля успшного сватання. В обряд проглядаться серйознсть ставлення до утворення см’: якщо молодий не мав свого господарства, то вн не мав права на створення родини. Батьки парубка намагалися якомога краще представити мцнсть господарства свого сина, демонструючи його так, щоб умовини завершилися шлюбною угодою. З погляду тогочасно двчини суджений мав бути передусм хазяном, опрч того — врвноваженим, спокйним непитущим, а суджена, з погляду хлопця двчина мала бути працьовитою, справною господинею, а ще й чепурною та привтною. З моральних якостей найбльше цнувалася доброта. Отже, смейне щастя ототожнювали передусм з доброзичливими взаминами мж подружжям. ¶сну народна приказка: «Не потрбен клад, якщо у чоловка з дружиною лад».
Траплялися випадки, коли двчина не давала згоди на одруження. На знак вдмови вона повертала старостам принесений ними хлб, або ж пдносила молодому гарбуза чи макогона. Тод про хлопця казали, що вн «ухопив гарбуза» або «пймав облизня» ‑ облизав макогн. Щоб уникнути сорому, часом посилали «розвдника», котрий мав довдатися про намри двчини та батькв, або йшли свататися пзно ввечер, аби люди не бачили.
Дошлюбне сплкування молодих передбачало певн норми залицяння та сватання, як майже до кнця XIX ст. грунтувалися на патрархальних засадах. Молодь сплкувалася переважно в межах свого села, а в мстах — у межах вулиц, навть свого «кутка». На початку XX ст. цей принцип було порушено молодь незрдка шукала соб пару не тльки у свому сел, а й у навколишнх. Хлопц та двчата зустрчалися на «вулицях», грищах, забавах, святах, досвтках, посиденьках. Пд час таких заходв молодь розважалася, спвала, танцювала, водила хороводи. У холодну пору збиралися у хат вдови на вечорниц. Хлопц та двчата сплкувалися на людях, тобто перебували пд певним соцальним контролем. За звичам, двчина наодинц з хлопцем могла бути лише до заходу сонця, а, наприклад, на Прикарпатт на забавах були присутн батьки або старш родич. Це не заважало молод кохатися-милуватися, проте свою цноту двчата берегли. Колись уся громада зневажала двчину, яка давала волю нестримному коханню. Траплялося, таких двчат били мотуззям вд дзвонв, намочених у солонй роп. В захдних районах Украни майже до XX ст. побутував звичай фзично карати хлопця двчину за перелюбство. Однак так випадки траплялися рдко, оскльки вся система виховання молод грунтувалася на дбайливому, лицарському ставленн хлопцв до двчат наречених, на романтизац почуттв. Весллю передувало сватання, коли посли вд молодого йшли до батькв обранки укладати попередню угоду про шлюб. Свататися було прийнято у вльний вд польових робт час.
Весллю передували дошлюбн обряди, важливим компонентом яких була ритуалстика молоджного сплкування. Укранц вважають: як склався у людини шлюб, так пде все життя. народна мудрсть виходить з того величезного значення, яке надавали шлюбу й см’, особливо в минулому, коли одружувалися раз на все життя. Тож момент вибору судженого був дуже вдповдальним. У вибор шлюбного партнера переплталися рзн нтереси. Двчина прагнула зустрти обранця, котрий припав би й до душ, батьки жадали помчника у дом, громада — голову мцного господарства.
За традицю укранське веслля подляться на три цикли: передвесльний, весльний пслявесльний. Передвесльний цикл складався з низки обрядв: сватання, умовини, оглядини, заручини, бгання короваю двич-вечр; власне веслля — з запросин, обдарування, посаду молодих, розплтання коси, розподлу короваю, перевезення посагу, перейми, рядження. Пслявесльний цикл присвячувався вшануванню батькв молодими, прилученню невстки до родини чоловка. Це обряди хлбин, свашин та гостин.
Утворенню см’ укранц завжди надавали великого значення. Вдповдно до цього формувалася весльна обрядовсть, у якй вдбилися народна мораль, звичаве право, етичн норми та свтоглядн уявлення, що формувалися протягом багатьох столть. Наприклад, збр дружини молодим, мтаця викрадення наречено, подолання перешкод на шляху до молодо — це свдчення давнх форм шлюбу умиканням, а далог старости про куницю та мисливця, обмн подарунками мж сватами, викуп коси, бгання короваю…
Оснн мсяц пора весль. Серед наших сучасникв пожвавлються нтерес до традицйно весльно обрядовост , як наслдок, збльшуться число охочих «зграти» укранське веслля. Тож поринемо у ретроспективу минувшини, щоб вдтворити багатогранний цикл весльного обряду, витоки якого сягають сиво давнини.
Весльн традиц з народно скарбниц
Всеукранський загальнополтичний освтянський тижневик
Весльн традиц з народно скарбниц / Персонал Плюс - 36 (239) 19 - 25 вересня 2007 року
